Dzień: 2025-12-10

Михайло Лесів

УКРАЇНСЬКІ ГОВІРКИ У ПОЛЬЩІ

ВИДАВНИЦТВО «УКРАЇНСЬКИЙ АРХІВ»

ВАРШАВА 1997

2. Історія зацікавлення дослідників підляськими говірками

Можна говорити про три основні періоди зацікавлень підляськими українськими говірками, а саме:

1. перед першою світовою війною, коли праці на тему цих го- вірок писалися, як правило, по-російському. Був це час збирання діалектного матеріалу, часто принагідного, та перших спроб загальних і зовсім детальних описів поодиноких говірок та їх груп також на Підляшші;

2. між двома світовими війнами, коли дослідження цих говірок провадили головним чином, польські мовознавці та висліди своїх досліджень і узагальнень на високому науковому й методологічному рівні публікували, загалом, по-польськи;

3. після другої світової війни аж донині. Це час деяких труд- нощів у збиранні матеріалів, в першу чергу, в південній частині Підляшшя, звідки люди, що користувалися саме цими говірками, себто православні українці, були переселювані й виселювані, виїжджали й частково поверталися, це час атласного картографування мовних явищ, час популярних та вельми наукових описів, час більшого самоусвідомлення обох частин Підляшшя, а навіть серйозних спроб писати підляськими говірками художні твори.

а) Перед першою світовою війною

У середині ХІХ ст. появляються збірки й праці, в яких помі- щаються тексти, загалом фольклорні, та описи й спроби класи- фікацій підляських говірок у руслі інтенсивного зацікавлення народною культурою, в тому числі й мовою. Неможливо було б назвати усі детальні публікації такого типу, постараємося, однак, звернути увагу на те, що нам здається найважливішим та й що нам доступне, у хронологічному порядку.

У 1858 році появилася розвідка про західну частину Гродненської губернії, де більшість фольклорних текстів походило з білоруськомовної території, але виділено тут ту частину губернії, на якій знаходилися говірки українського типу, названі корольоуским говором, що за словами автора статті употребляется в окрестностях мест. Нарева, простирается под Бельск, а вирізня-

292

Михайло Лесів

УКРАЇНСЬКІ ГОВІРКИ У ПОЛЬЩІ

ВИДАВНИЦТВО «УКРАЇНСЬКИЙ АРХІВ»

ВАРШАВА 1997

VІ. ПІДЛЯСЬКІ ГОВІРКИ

1. Назви й територія поширення підляських говірок

У працях з діалектології вживається віддавна назва підляські говірки на означення найбільш західної частини північно-українського діалекту, що знаходиться сьогодні в границях Речіпос- политої Польщі від ріки Нарви на півночі (Білостоцьке воєвідство) через Білопідляське воєвідство аж до північних окраїн нинішнього Холмського воєвідства до лінії дещо на південь від Володави та Парчева, де підляські говірки переходять у холмські, себто перехідні до південно-західних та волинські.

Назва підляські основана на історичному означенні території Підляшшя (старопольське Podlasze, сучасне поль. Podlasie, що асоціювалося зі словосполученням pod lasem, у зв’язку з чим появився був також латинський субститут Subsilvania). У 1845 році польські історики М. Балінський та Ю. Ліпінський так писали: Z aktów wspomnianych i niżej przytoczyć się mających wyświeca się dowodnie, że również kraj Polesiem, Pollexia, jako właściwie Podlasie, Subsilvania stanowiący, naszli niezaproszeni Jadźwingowie, ujarzmili pierwiastkowych jego mieszkańców Rusinów i ze swych rozsypanych po lasach siedlisk strasznymi się stali okolicznym sąsiadom Polakom i Rusinom1.

Оця назва Podlasie, пов’язувана неслушно з окресленням род lasem, бо в такому випадку було би поль. Podlesie (як Zalesie, а не: Zalasie), прийнялася у сучасній польській номенклатурі, а також вплинула на його російську форму Подлясье, часто вживану в дав- ніших російських працях, напр., из Подлясья Седлецкой и Грод-

1 M. Baliński i J. Lipinski, Starożytna Polska, t. II, Warszawa 1845, s. 1260. …