ТРАДИЦІЙНІ ПІСНІ УКРАЇНЦІВ
ПІВНІЧНОГО ПІДЛЯШШЯ
ЗА МАТЕРІАЛАМИ ЕКСПЕДИЦІЙ 1999–2001 РОКІВ
ЛАРИСИ ЛУКАШЕНКО
ТА ГАЛИНИ ПОХИЛЕВИЧ
Львів „Камула 2006
W monografii został przedstawiony tradycyjny repertuar pieśniowy Ukraińców mieszkających na terenach Północnego Podlasia w Rzeczypospolitej Polskiej.
Zbiór mieści pieśni obrzędowe oraz najbardziej popularne pieśni nieobrzędowe, uporządkowane według zasady rodzajowo-typologicznej, która pozwala jak najlepiej poznać osobliwości kultury muzycznej mieszkańców Podlasia.
Książka jest przeznaczona dla etnomuzykologów, folklorystów oraz wszystkich zainteresowanych osób.
This monograph describes the traditional song repertoire of Ukrainians, who live in Northern Pidliasha region – a territory in Poland.
The anthology includes both ritual and the most popular non-ritual songs, which are organized using a genre-typological principle, providing the best way to understand the peculiarity of the musical culture of its people.
The book is directed to ethnomusicologists, folklorists, and all other interested individuals.
Проект:
Галина Похилевич
Упорядкування і нотні транскрипції:
Лариса Лукашенко
Загальна редакція:
кандидат мистецтвознавства, професор Богдан Луканюк
Рецензенти:
Олександр Козаренко
доктор мистецтвознавства, професор (Львівська державна музична академія ім. М. Лисенка)
Юрій Рибак
кандидат мистецтвознавства, доцент (Рівненський державний гуманітарний університет)
1. Краєзнавча довідка
ВСТУП
Підляшшя – окраїнний північно-західний український етнографічний регіон, зараз знаходиться на території Республіки Польща. Границі Північного Підляшшя, що займає площу близько двох тисяч квадратних кілометрів, визначають: на півночі – річка Нарва, на півдні – річка Західний Буг, західний кордон проходить уздовж річок Ливець та Нурець. На півдні та південному сході Північне Підляшшя межує з українськими етнографічними землями: Південним Підляшшям та Берестейщиною, північний сусід білоруське Понемання, західний – польська Мазовія.
Корінне населення Північного Підляшшя, як і сусідніх Волині та пів- денно-західної Берестейщини, належить до центральноукраїнського ан- тропологічного типу2. Побутова мова відноситься до північно-українсь- ких говірок 3. Назва регіону етимологічно пов’язана з його розміщен- ням на межі українських (руських) та польських („під ляхами”) земель.
За давнього історичного періоду племінних культур ця територія була пограниччям слов’янських та балтських поселень. З другої половини Х ст. Підляшшя є складовою Київської Русі. У ХІІ ст. князь Роман об’єднує всі волинські землі, а згодом його син Данило, коронований Папою Римським у 1253 році на короля Русі, приєднує Дорогичин та Мельник до Галицько-Холмських володінь, а Берестя та Більськ – до Західноволинських. У цей період територія сусідньої Чорної Русі (на північ від ріки Нарва) потрапляє у володіння литовських князів. Поль-
1 Детальніше див.: Енциклопедія українознавства.- Львів, 1996.- Т. 6.- С. 2086- 2091. Гаврилюк Ю. Середнє Побужжя в VI – XIV ст. // Холмщина і Підляшшя. Історико-етнографічне дослідження. Київ: Родовід, 1997.-С. 32. Лесів М. Українські говірки в Польщі. Варшава 1997.- С. 292 – 399; Atlas gwar wschodniosłowiańskich Białostocczyzny. Pod red. S. Glinki, A. Obrębskiej-Jabłońskiej i J. Siatkowskiego, oprac. Przez Zespół Instytutu Słowianoznawstwa PAN, t. I, Wrocław-Warszawa-Kraków- Gdańsk, 1980; t. II pod red. S. Glinki, oprac. przez Zespół Instytutu Słowianoznawstwa PAN, Wrocław-Warszawa-Kraków-Gdańsk-Łódź, 1989; t. III, Wrocław-Warszawa- Kraków, 1993; W. Kuraszkiewicz, Ruthenica. Studia z historycznej i współczesnej dialektologii wschodniosłowiańskiej, Warszawa, 1985.
