Початки формування української ідентичності
У минулому столітті знання про те, що мова і культура православних мешканців Північного Підляшшя належать до українського культурного простору, не функціонувало у широкій громадській свідомості. Навпаки, було поширене переконання, що все православне населення тодішнього Білостоцького воєводства є білоруським, отже й мова людей проживаючих над Бугом і Нарвою це білоруські говірки. Паралельно відбувався процес полонізації місцевого населення та відходження від вживання у щоденних контактах різноманітних українських говірок.
Звичайно, були одиниці, які віднаходили свою етно-культурну приналежність і мали українську ідентичність. Можна також вказати на певні прояви модерного українського культурного життя, як діяльність театру в Клєніках на початку ХХ ст. чи театральної групи в Кліщелях у 40-ві роки, які ставили п’єси українською мовою.
Важливим фактом була діяльність у 1950-60 рр. гуртка Українського суспільно-культурного товариства у Кліщелях. Виникло воно 2 червня 1957 року та мало велике значення у розвитку українського національного життя у післявоєнному періоді. Діяли при ньому бібліотека, хор і театральна група, зорганізовано навчання української мови у місцевій школі.
Гурток УСКТ майже 10 років розвивав у Кліщелях культурну діяльність. Найбільше розславила його театральна група, яка в 1966 році поставила п’єсу «Безталанна» Івана Карпенка-Карого. З тою виставою актори з Кліщель зайняли І місце на Загальнопольському огляді аматорських театральних гуртків УСКТ у Перемишлі.
Гурток УСКТ в Кліщелях припинив існування після тиску з боку влади та білоруських активістів, які намагалися переконати, що в містечку немає українців.
У період після Другої світової війни виходили також публікації віршів, написаних місцевими українськими говірками. Говіркою писав між іншими: Василь Білокозович (1899-1981) з Видова, а його вірші з 1957 року з’являлися на сторінках українського тижневика «Наше слово».
Український рух у 1980-і рр.
Нову епоху відкрило зародження молодого українського руху на Північному Підляшші на початку 1980-х рр. Саме тоді сформувалася група студентів і молодої інтелігенції, яка зрозуміла, що їхня мова і культура – елемент української традиції, і так дійшла до української національної свідомості. Діяльність молодого українського руху приймала різні форми: туристичні рейди, українські концерти, зустрічі з молоддю, праця для збереження матеріальної спадщини (скансени), видавнича діяльність.
Важливим явищем була поява групи поетів, які писали місцевими українськими говірками. Почав з’являтися літературний альманах «Наш голос».
У 1984 році відродився гурток УСКТ у Кліщелях. Три роки пізніше, в 1987 році, виник гурток у Кузаві / Черемсі. У другій половині 1980-х рр. зорганізовано також гуртки УСКТ у Більську, Білостоці та Гайнівці. Наприкінці 198-х років на Підляшші діяло загалом п’ять гуртків УСКТ.
Нові можливості відкрилися, коли Польща стала демократичною державою. У перших самоврядних виборах молодий український рух на Підляшші увів своїх представників до місцевого самоуправління. Почали відбуватися численні українські концерти в підляських селах, а з 1991 року також фестивалі української культури.
У 1991 р. створено Підляський відділ Об’єднання українців у Польщі, до якого увійшло п’ять підляських гуртків цієї організації (раніше УСКТ). Цього ж року з’явилися перший номер українського часопису Підляшшя «Над Бугом і Нарвою» та українські передачі у Радіо Білосток.
