ВОЛИНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. ЛЕСІ УКРАЇНКИ ОНОМАСТИКО-ДІАЛЕКТОЛОГІЧНА ЛАБОРАТОРІЯ
УНІВЕРСИТЕТ МАРІЇ КЮРІ-СКЛОДОВСЬКОЇ ЗАКЛАД УКРАЇНСЬКОЇ ФІЛОЛОГІЇ
Каса ім. Юзефа Мяновського
Григорій Аркушин
голоси
З ПІДЛЯШШЯ
(Тексти)
Редакційно-видавничий відділ “Вежа” Волинського державного університету імені Лесі Українки
Луцьк – 2007
ПЕРЕДМОВА
1997 року Заклад української філології Університету Марії Кюрі-Склодовської (UMCS), що в Любліні, організував діалектологічну експедицію на північне Підляшшя – села гміни Дубичі-Церковні. Учасниками були студенти UMCS i Волинського державного університету ім. Лесі Українки (Луцьк), а також автор цих рядків і відомий діалектолог Ярослава Закревська. Удень записували діалектне мовлення підляшуків, а осінніми вечорами обговорювали різні наукові проблеми. 1 ось тоді Я.Закревська подала ідею створення збірників текстів, бо саме на основі такого фіксованого мовлення можна досліджувати діалектну фонетику і фонологію, морфологію та синтаксис. А у випадку українсько-білоруського пограниччя такі збірники допоможуть установити, до якої ж мови належить говірка. Ще підкреслила Я.Закревська, що виконати цей задум було б найкраще діалектологу з Луцька, тобто авторові цих рядків, оскільки Луцьк найближче як до Берестейщини, так і до Підляшшя. Ось так і народився задум цього збірника.
Кожна поїздка на Підляшшя збагачувала нашу фонотеку. Крім того, цією темою зацікавилися і польські діалектологи, зокрема проф. Ф.Чижевський, а Каса ім. Ю.Мяновського призначила стипендію. У поїздках на Підляшшя допомагали уродженці цього краю.
“Голоси з Підляшшя” – це перший збірник задуманого трикнижжя, два наступні, очевидно, матимуть назви “Голоси з волинського Полісся” і “Голоси з Берестейщини”, таким чином порівняно повно будуть представлені західнополіські говірки.
Публікації текстів із Підляшшя
Спершу зазначимо, що українські діалектологи часто до своїх монографій додавали тексти (напр.: [Пшепюрська, 49-69], [Приступа, 114-125] та ін., пор. також [Клімчук, 116-127]) або [Teksty, 32-38], щоправда, навіть звичайне прочитання деяких з них показує, що це не магнітофонні записи, а на слух відтворені розповіді. Практично до кожної дисертації з діалектології у додатках уміщені зв’язні розповіді діалектоносіїв, що стосуються досліджуваної дисертантом теми, однак ці тексти так і залишаються в рукописах.
Є опубліковані і тексти з Підляшшя, зокрема ХІХ і поч. ХХ ст. (М.Янчука, 1. Бессараби та ін.) (огляд цих праць див.: F. Czyżewski i S. Warchoł, “Polskie i ukraińskie teksty gwarowe ze wschodniej Lubelszczyzny” [Czyżewski, Warchoł, XХІХ-ХХХ] та М. Лесів, “Українські говірки в Польщі”, зокрема підрозділ “Історія зацікавлення дослідників підляськими говірками” [Лесів, 292-399]).
Говірковий матеріал для ІІ тому Атласу української мови із 7 н.пп. Підляшшя (Березно, Кривоверба, Ставки, Кобиляни, Носів, Жерчиці, Добровода) записали М.Лесів і С.Вархол (1965 і 1967 рр.).
