День: 27.11.2025

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ НАРОДОЗНАВСТВА НАН УКРАЇНИ

Роман Кирчів

ІЗ ФОЛЬКЛОРНИХ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ

НАРИСИ Й СТАТТІ

Львів – 2002

З УКРАЇНСЬКО-БІЛОРУСЬКОГО ФОЛЬКЛОРНОГО ПОГРАНИЧЧЯ ст. 295 – 317

У програмах білоруського радіо, телебачення досить часто передаються відомі українські пісні – “Розпрягайте, хлопці, коні”, “І шумить, і гуде”, “Ой за гаєм, гаєм”, “В кінці греблі шумлять верби”, “Копав, копав криниченьку”, “Ой у полі нивка”, “Чого вода каламутна” та чимало інших. Вони звучать білоруською мовою і трактуються як білоруські народні. Таке саме бачимо і в різних збірниках білоруських народних пісень та в інших друкованих виданнях. У них багато пісень, які ми вважаємо своїми, українськими, але про таке їхнє походження там здебільшого й не згадується. Подібні речі викликають здивування, заперечення, а то й протест. Останнім часом ця проблема порушена й обговорюється на сторінках “Пам’яток України”. Однак, на моє переконання, поспішати з висновками не треба. Проблема надто складна, має свою глибоку історію і численні, пов’язані з нею, ще не з’ясовані питання, різні інтерпретаційні нашарування, методологічні й ідеологічні підходи. Тому передусім потребує уважного наукового вивчення, спокійного об’єктивного потрактування. Досі, за винятком окремих епізодичних спроб, такого дослідження вона не мала. Через це мушу обмежитися тут лише деякими увагами й судженнями, радше розважаннями над окреми- ми аспектами цієї проблеми.

Штрихи до історичного профілю проблеми

Своїм багатством і милозвучністю пісні українського народу від- давна приваблюють навіть далеких чужинців, їх перекладають іншими мовами. Сьогодні маємо підставу вже говорити про широку, властиво, вітову географію їх поширення, а отже і популярності2.

Тож немислимо, щоб близькі білоруси могли залишатися до них байдужими. Фольклорний взаємообмін між обома народами, особливо в пісенній сфері, природний і неминучий. Простежити його в …

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ НАРОДОЗНАВСТВА НАН УКРАЇНИ

Роман Кирчів

ІЗ ФОЛЬКЛОРНИХ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ

НАРИСИ Й СТАТТІ

Львів – 2002

ВИВЧЕННЯ ФОЛЬКЛОРУ ХОЛМЩИНИ І ПІДЛЯШШЯ ст. 263 – 294

На сьогодні маємо вже чимало написаного про минуле й сьогочасне цих багатостраждальних окраїнних земель української етнічної території. Хоч напевне далеко не вичерпаною залишається ця багатопланова і масштабна тема, особливо стосовно висвітлення того, що довелося пережити українській людності Холмщини і Підляшшя в цивілізованому ХХ-му столітті і що діється з нею тепер.

У процесі розробки цієї проблематики в непоодиноких випадках заторкалися принагідно чи спеціально й різні питання народознавчого характеру, дослідження традиційної культури населення цих регіонів, в тому числі і його усної народної словесності. Очевидна річ, що залучення цього народознавчого матеріалу – лінгвістичних, етнографічних і фольклорних даних є, попросту, необхідним для повноцінних наукових студій над історією і культурою Холмщини та Підляшшя.

Тому хочу зупинитися в основному на двох питаннях: аналітичному огляді того, що і як зроблено в минулому для дослідження фольклору цих регіонів та з’ясуванні реалій їх теперішнього фольклористичного вивчення – стану і можливої перспективи його продовження та поглиблення.

Зацікавлення фольклором Холмщини і Підляшшя простежується від раннього етапу розвитку слов’янської, в тому числі й української, фольклористики. Уже в другій половині 1810-х рр. на теренах поріччя Західного Бугу побував піонер слов’янського народознавства Зоріан Доленга-Ходаковський (Адам Чарноцький, 1784-1825), записав тут низку календарно- і сімейно-обрядових та інших пісень. Фіксації українських пісень з цього регіону позначені в нього здебільшого загальними, географічно-адміністративними окресленнями …