Єлизавета Рижик
КАЛЕНДАРНІ ОБРЯДИ УКРАЇНЦІВ ХОЛМЩИНИ І ПІДЛЯШШЯ, сс 251-266
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ НАЦІОНАЛЬНИХ ВІДНОСИН І ПОЛІТОЛОГІЇ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
Холмщина і Підляшшя
ІСТОРИКО-ЕТНОГРАФІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ
КИЇВ
РОДОВІД
1997
Обрядову творчість українців Холмщини й Підляшшя можна розглядати як культурну спадщину автохтонного населення цього краю. Архаїчні календарно- обрядові пісні цього регіону – це найміцніші елементи, що об’єднують наших людей в один народ. Вони нерозривно пов’язані з певною порою року, відповідними звичаями і сільськими роботами. Зустріч Нового року й весни, проводи літа і збирання врожаю завжди супроводжувалися ритуальними діями, піснями та іграми. Упродовж років у тих піснях втілювалися мудрість і досвід наших пращурів.
Найкраще це можна показати на прикладі народних звичаїв протягом цілого року.
Весняні обряди
Весняні звичаї та обряди походять з дуже давніх часів. На Підляшші ці святкування починаються звичаєм „перебивання” посту. Коли минала половина посту, в середу, яку ще називали „середопуостє”, дівчата та хлопці переодягалися циганами чи жебраками, і в такому вбранні ходили від хати до хати, ворожили, крали дещо або випрошували. Парубки кидали до хати, де була молода дівчина, горщик з попелом.
Мазали глиною або фарбою вікна, двері й стіни хати чи заставляли двері дерев’яними колодами, дровами, щоб вранці ніхто не зміг вийти надвір. Або ще розбирали віз на частини і потім складали його на даху клуні. Вранці господар сушив собі голову, як його звідти зняти. Ввечері на дорозі посеред села палили солому, стрибали через вогонь, щоб швидше пройшла зима, закінчився Великий Піст. Вже тоді можна було почути деякі весняні пісні, які дозволялося співати під час посту (,,На синьому гозері”).
На південному Підляшші перед Благовіщенням жінки випікали маленьких лелек (буслів) з пшеничного тіста й обдаровували ними своїх хрещеників, щоб ті відчули близький прихід весни.
На останню неділю Великого Посту припадає Вербниця, яку також називають Вербною неділею. Вранці батьки „били” лозою своїх дітей, а пізніше всі йшли до церкви, щоб посвятити вербову гілку, яку ще називали пальмою, або просто вербою. Після повернення з церкви діти і молодь хльоскали одне одного вже посвяченою вербою. Хлопці ганялися за дівчатами і били їх вербовими гілками, приказуючи:
Верба б’є, не заб’є, за тиждень Великдень, Не будь сонлівий, дремлівий, на лето здоровий, …
Załączniki
| File | File size |
|---|---|
kalendarni obriady ukr xolm i pidliasz El Ryzyk
|
2 МБ |