ТРАДИЦІЙНІ ПІСНІ УКРАЇНЦІВ
ПІВНІЧНОГО ПІДЛЯШШЯ
ЗА МАТЕРІАЛАМИ ЕКСПЕДИЦІЙ 1999–2001 РОКІВ
ЛАРИСИ ЛУКАШЕНКО
ТА ГАЛИНИ ПОХИЛЕВИЧ
Львів „Камула 2006
Проект:
Галина Похилевич
Упорядкування і нотні транскрипції:
Лариса Лукашенко
Загальна редакція:
кандидат мистецтвознавства, професор Богдан Луканюк
Рецензенти:
Олександр Козаренко
доктор мистецтвознавства, професор (Львівська державна музична академія ім. М. Лисенка)
Юрій Рибак
кандидат мистецтвознавства, доцент (Рівненський державний гуманітарний університет)
1. Краєзнавча довідка
ВСТУП
Підляшшя – окраїнний північно-західний український етнографічний регіон, зараз знаходиться на території Республіки Польща. Границі Північного Підляшшя, що займає площу близько двох тисяч квадратних кілометрів, визначають: на півночі – річка Нарва, на півдні – річка Західний Буг, західний кордон проходить уздовж річок Ливець та Нурець. На півдні та південному сході Північне Підляшшя межує з українськими етнографічними землями: Південним Підляшшям та Берестейщиною, північний сусід білоруське Понемання, західний – польська Мазовія.
Корінне населення Північного Підляшшя, як і сусідніх Волині та пів- денно-західної Берестейщини, належить до центральноукраїнського ан- тропологічного типу2. Побутова мова відноситься до північно-українсь- ких говірок 3. Назва регіону етимологічно пов’язана з його розміщен- ням на межі українських (руських) та польських („під ляхами”) земель.
За давнього історичного періоду племінних культур ця територія була пограниччям слов’янських та балтських поселень. З другої половини Х ст. Підляшшя є складовою Київської Русі. У ХІІ ст. князь Роман об’єднує всі волинські землі, а згодом його син Данило, коронований Папою Римським у 1253 році на короля Русі, приєднує Дорогичин та Мельник до Галицько-Холмських володінь, а Берестя та Більськ – до Західноволинських. У цей період територія сусідньої Чорної Русі (на північ від ріки Нарва) потрапляє у володіння литовських князів. Поль-
1 Детальніше див.: Енциклопедія українознавства.- Львів, 1996.- Т. 6.- С. 2086- 2091. Гаврилюк Ю. Середнє Побужжя в VI – XIV ст. // Холмщина і Підляшшя. Історико-етнографічне дослідження. Київ: Родовід, 1997.-С. 32. Лесів М. Українські говірки в Польщі. Варшава 1997.- С. 292 – 399; Atlas gwar wschodniosłowiańskich Białostocczyzny. Pod red. S. Glinki, A. Obrębskiej-Jabłońskiej i J. Siatkowskiego, oprac. Przez Zespół Instytutu Słowianoznawstwa PAN, t. I, Wrocław-Warszawa-Kraków- Gdańsk, 1980; t. II pod red. S. Glinki, oprac. przez Zespół Instytutu Słowianoznawstwa PAN, Wrocław-Warszawa-Kraków-Gdańsk-Łódź, 1989; t. III, Wrocław-Warszawa- Kraków, 1993; W. Kuraszkiewicz, Ruthenica. Studia z historycznej i współczesnej dialektologii wschodniosłowiańskiej, Warszawa, 1985.
У монографії представлено традиційний пісенний репертуар українців, що прожива ють на Північному Підляшші у Республіці Польща.
Збірка вміщує обрядові та найпопулярніші необрядові пісні, упорядковані за жанрово- типологічним принципом, що дозволяє найкраще осягнути особливості музичної культури підляшуків.
Книга адресована етномузикологам, фольклористам, а також усім зацікавленим особам.
This monograph describes the traditional song repertoire of Ukrainians, who live in Northern Pidliasha region – a territory in Poland.
The anthology includes both ritual and the most popular non-ritual songs, which are organized using a genre-typological principle, providing the best way to understand the peculiarity of the musical culture of its people.
The book is directed to ethnomusicologists, folklorists, and all other interested individuals.