Навчання української мови

З історії навчання української мови на Підляшші

Навчання української мови як рідної в садочках і школах Північного Підляшшя продовжується безперервно від 1994 року. Однак уже раніше на цій території існували українські школи та уроки рідної підляшанам мови велися в місцевих навчальних установах. Історія українського шкільництва на Північному Підляшші – це ще недостатньо вивчена дослідниками сторінка українського минулого регіону.

Як свідчать джерельні матеріали, перші українські школи на території, яку зараз зараховують до Північного Підляшшя, виникали вже в 1917 р., коли почався процес будови Української Народної Республіки. Влада молодої української держави мала простягнутися й на частину українськомовної території між річками Нарва та Буг, що знаходилася в межах Берестейського та Більського повітів Гродненської губернії. Українські школи на цій території почали виникати вже за кілька місяців до проголошення незалежності української держави. Це може свідчити про те, що процес організації українського шкільництва був радше виявом бажань самих мешканців, аніж результатом адміністративних дій, пов’язаних із формуванням української держави.

Відомо, що вже в грудні 1917 р. в містечку Милейчиці в тодішньому Берестейському повіті діяла двокласна українська школа, в якій працювало двох учителів, з чого один був уродженцем поблизьких Рогачів. Вона проіснувала до 1919 р., коли на територію Підляшшя увійшли польські війська, які ліквідуючи дотеперішні школи, відкривали польські.

Окрім Милейчиць українські школи функціонували також у колишніх руських городах – Мельнику та Дорогичині. Тодішня преса писала про «кілька українських шкіл» на території Більського повіту.

Середньовічне городище в Дорогичині

У міжвоєнному періоді україномовне населення Північного Підляшшя не мало можливості вчитися в школах рідної мови, оскільки це було заборонено польським законодавством. Деякі форми навчання української мови (суботні школи, українознавчі курси, доповіді) вели лише колишні солдати Армії Української Народної Республіки, які на початку 1920 рр. поселилися м.ін. в Біловежі, Гайнівці і Білостоці. Відомо, наприклад, що з 1933 р. в Гайнівці існував садочок для українських дітей. У пресі з’явилася також інформація про українську школу. Проте освітні установи, організовані «петлюрівцями», були задумані лише для навчання дітей українських емігрантів, а не місцевого україномовного населення.

Пам’ятник споруджений солдатами Армії УНР в Дубинах
XVIII-вічна дзвіниця у Кліщелях

Після вторгнення Радянського Союзу до Польщі у вересні 1939 р. Північне Підляшшя було приєднане до Білоруської Радянської Соціалістичної Республіки. Згідно з прийнятим радянською владою принципом, що всі місцеві православні це білоруси, до шкіл уведено як рідну білоруську мову.

У післявоєнному періоді у реаліях Польської Народної Республіки комуністична влада надалі застосовувала правило, що україномовне православне населення Північного Підляшшя це білоруси. Дякуючи тому україномовних підляшан не виселили в рамках акції «Вісла». Проте політичні обставини на роки затримали процес формування української національної ідентичності на цій окраїнній україномовній території, а також організацію шкіл з рідною підляшанам мовою.

Творення мережі шкіл, спершу з білоруською мовою викладання, згодом з білоруською мовою як додатковим предметом, було елементом ширшої політики. Адміністративні дії зустрічалися нерідко з протестами директорів шкіл, батьків та учнів, які не хотіли навчання білоруської мови, оскільки відчували, що вона значущо відрізняється від мови, якою користуються на щодень. Протестували м.ін. у Більську, Милейчицях, Поличній, Вільці-Терехівській. Були також випадки, що місцеве населення домагалося введення навчання української мови до шкіл, проте безрезультатно.

Єдиною місцевістю на Північному Підляшші, де вдалося створити українські організаційні структури та ввести навчання української мови як рідної до школи, були Кліщелі. Саме в тому містечку в 1957 р. виник гурток Українського суспільно-культурного товариства. У 1966 р. кліщелівські діти почали вчитися в школі української мови як рідної. На той час у трьох групах вчилося дітей 20, а вчителем був Олександр Смоліковський, випускник Педагогічного ліцею у Бартошицях. Проте навчання, яке відбувалося в складних умовах, проіснувало всього півтора року.

Учитель української мови в Кліщелях, Олександр Смоліковський
Діти з перших груп з навчанням української мови в середині 1990-х у Більську

Відновлення навчання української мови

Відновлення навчання української мови в садках і школах Підляшшя в 1990 рр. було безпосереднім результатом українського національного відродження у регіоні, що почалося на початку 1980 рр. у середовищі молодих підляшан, які зрозуміли, що історія, культура та мова Північного Підляшшя це невід’ємний елемент загальноукраїнської спадщини, та вони самі – українці. Наслідком того став динамічний розвиток українського суспільно-культурного життя у регіоні та поступове творення українських організаційних структур – у 1980 рр. на Північному Підляшші було засновано п’ять гуртків Українського суспільно-культурного товариства та вже після демократичних перемін у Польщі виник у 1991 р. Підляський відділ Об’єднання українців у Польщі, який у 1992 р. перетворився в окрему організацію – Союз українців Підляшшя. Результатом українського національного відродження в регіоні стало запровадження української мови до садків і шкіл регіону.    

Навчання української мови в шкільних установах Північного Підляшшя почало відроджуватися у 1994 р., коли українську мову як предмет уведено до Початкової школи № 4 у Більську. Організація занять стала можливою завдяки зусиллям діячів Союзу українців Підляшшя, які активно включилися у збирання підписів батьків, а також підтримці дирекції школи. У першому році навчання у заняттях брало участь біля 90 дітей.

Діти з перших груп з навчанням української мови в середині 1990-х у Черемсі

Рік пізніше українська мова як предмет з’явилася в Початковій школі в Черемсі, у 1996 р. – у Садку № 9 «Лісова поляна» в Більську, а також у Початковій школі № 5 та в Початковій школі № 1 у Більську. Були також спроби організувати навчання української мови в інших місцевостях Підляшшя. Для прикладу, в половині 1990-х безуспішно завершилися старання ввести українську мову як предмет у школах у Милейчицях та Семихочах у ґміні Нурець-Станція.

Заняття в Садку № 9 в Більську в рамках програми «До традиції»

Друга половина 1990-тих, це був час накопичення потенціалу, створення вчительських кадрів, відпрацювання формули занять та пристосовування навчальних програм до специфіки Північного Підляшшя. Одним із більших досягнень вчителів української мови стало створення двох фольклорних ансамблів: «Ранку» в Більську та «Гілочки» в Черемсі, дякуючи яким молодь підтримує місцеві фольклорні традиції та розвиває свої таланти.

Динамічний розвиток навчання української мови як рідної в шкільних установах регіону в другій половині 1990 рр. був пов’язаний із поширенням пропозицій для дітей і молоді та розвитком різних форм позашкільної активності. Дуже успішною виявилося, зокрема, впровадження до Садка № 9 в Більську програми «До традиції», а також опрацювання Союзом українців Підляшшя програми «До джерел», спрямованої до усіх шкіл на Підляшші, у яких ведеться навчання української мови. Головною ідеєю цих освітніх проектів є залучення у навчальний процес народних творців – носіїв традиційної підляської говірки та місцевої культури, а також практичне навчання дітей підляських звичаїв під час різного роду зустрічей, майстер-класів, екскурсій. Різноманітні заняття, на яких українські учні вчаться плести кошики з соломи, вишивати, ліпити горщики з глини, клеїти колядні зірки, писати писанки, пекти до свята Благовіщення «буслові лапи», весільний коровай та пряники, мотати ляльки-мотанки, проходять досі всюди там, де відбуваються заняття української мови. Від років тішаться вони великим зацікавленням серед дітей і молоді.

Навчання рідної мови в новому тисячолітті

Черговий етап в організації навчання української мови на Підляшші – це початок нового тисячоліття. У 2003 р. українська мова з’явилася як предмет у Комплексі шкіл ім. Орлянської землі в Орлі. Того самого року виник міжшкільний пункт при Початковій школі № 12 у Білостоці (згодом перенесений до Гімназії № 2, перейменованої після ліквідації гімназій на Початкову школу № 9). Два роки пізніше, в 2005 р., української мови почали вчитися ліцеїсти в І Загальноосвітньому ліцею ім. Т. Костюшка в Більську.

Заняття в міжшкільному пункті навчання в Білостоці, 2003 рік
Заняття в гімназії у Черемсі

Чергові роки принесли нові ініціативи, пов’язані з навчанням української мови, які показали, що у регіоні весь час є невикористаний потенціал. У 2008 р. заняття української мови було зорганізовано в Громадській початковій школі св. Кирила і Методія в Білостоці, на той час єдиній православній освітній установі в Польщі (згодом це був Комплекс громадських шкіл, зараз – знову Громадська початкова школа св. Кирила і Методія в Білостоці). Заняття у т.зв. православній школі зорганізовано на прохання одного батька, який хотів, щоб його дитина вивчала українську мову. У 2009 р. в Черемсі, окрім дітей з початкової школи, української мови почали вчитися гімназисти.

Важливим для піднесення значення вивчення української мови як рідної в регіоні мала організація в 2011 р. окремих українських класів у Комплексі шкіл ім. А. Міцкевича в Більську, на який після шкільної реформи 1999 р. та введення гімназій перетворилася Початкова школа № 4 у Більську. Ідея створення окремих відділів зустрілася з неприхильним відгуком з боку місцевого самоврядування, яке не хотіло погодитися на окремі українські класи, попри те, що були виконані всі вимоги, пов’язані з організацією таких класів. Дії влад Більська означали недодержання чинного законодавства, тому й остаточно – дякуючи старанням представників Союзу українців Підляшшя –  виникли відділи з українською мовою.

Заняття в українському класі у Комплексі шкіл ім. А. Міцкевича в Більську, 2016 рік
Заняття у міжсадковому пункті при Самоврядному інтеграційному садку № 26 у Білостоці, 2017 рік

Останні роки – це розвиток різних форм навчання української мови в столиці Підляського воєводства. У 2013 р. при Самоврядному інтеграційному садку № 26 у Білостоці виник міжсадковий пункт, у якому зорганізовано спершу одну та згодом другу пополудневу групу. З черги в лютому 2019 р. української мови почали вчитися малятка в Громадському садку «Ангелята», що діє при Православній парафії Святого Духа в Білостоці. У 2018 р. в Центрі навчання вчителів у Білостоці почав працювати перший в історії навчання української мови в Підляському воєводстві методист української мови.

Упродовж років у Білостоці з’являлися також ініціативи, пов’язані з навчанням української мови як іноземної. Кільканадцять років, до 2013 р., української мови (на вибір з білоруською) вчилися студенти російської філології в Університеті в Білостоці. Існував також т.зв. відкритий лекторат для студентів інших напрямків, що хотіли вчитися української мови.

У 2011-2013 рр. при Центрі підтримки громадських організацій у Білостоці були організовані заняття української мови для дорослих. З черги в 2018 р. з ініціативи дирекції українська мова як іноземна з’явилася як предмет у Початковій школі № 9 в Білостоці, при якій існував уже міжшкільний пункт навчання української мови.

Заняття української мови для дорослих, 2011 рік

Попри велике ангажування українських активістів, учителів, батьків та зацікавлених учнів, не всі ініціативи, пов’язані з організацією навчання української мови, закінчилися успіхом. Не вдалося зорганізувати уроків української мови в Початковій школі в Ягуштові коло Більська. Окрім того після кількох років ліквідовано навчання української мови в Комплексі шкіл ім. Орлянської землі в Орлі та в I Загальноосвітньому ліцею ім. Т. Костюшка в Більську, а також т.зв. лекторат української мови для русистів в Університеті в Білостоці.

Актуальний стан

Зараз у Підляському воєводстві заняття української мови ведуться у Більську, Черемсі і Білостоці. Вони зорганізовані в таких освітніх установах, як:

  • Дитячий садок № 9 «Лісова поляна» в Більську,
  • Початкова школа ім. А. Міцкевича в Більську (окремі класи з навчанням української мови),
  • Шкільно-дошкільний комплекс у Черемсі,
  • Громадська початкова школа св. Кирила і Методія в Білостоці,
  • Самоврядний інтеграційний садок № 26 у Білостоці (міжсадкові групи),
  • Початкова школа № 9 у Білостоці (міжкласові групи),
  • Громадський садок «Ангелята» при Православній парафії Святого Духа в Білостоці.

Загалом української мови у Підляському воєводстві вчиться приблизно 430 дітей і молоді.

Заняття в Громадській початковій школі св. Кирила і Методія в Білостоці