ТРАДИЦІЙНІ ПІСНІ УКРАЇНЦІВ ПІВНІЧНОГО ПІДЛЯШШЯ

ТРАДИЦІЙНІ ПІСНІ УКРАЇНЦІВ

ПІВНІЧНОГО ПІДЛЯШШЯ

ЗА МАТЕРІАЛАМИ ЕКСПЕДИЦІЙ 1999–2001 РОКІВ

ЛАРИСИ ЛУКАШЕНКО

ТА ГАЛИНИ ПОХИЛЕВИЧ

Львів „Камула 2006

Проект:

Галина Похилевич

Упорядкування і нотні транскрипції:

Лариса Лукашенко

Загальна редакція:

кандидат мистецтвознавства, професор Богдан Луканюк

Рецензенти:

Олександр Козаренко

доктор мистецтвознавства, професор (Львівська державна музична академія ім. М. Лисенка)

Юрій Рибак

кандидат мистецтвознавства, доцент (Рівненський державний гуманітарний університет)

 

1. Краєзнавча довідка

ВСТУП

Підляшшя – окраїнний північно-західний український етнографічний регіон, зараз знаходиться на території Республіки Польща. Границі Північного Підляшшя, що займає площу близько двох тисяч квадратних кілометрів, визначають: на півночі – річка Нарва, на півдні – річка Західний Буг, західний кордон проходить уздовж річок Ливець та Нурець. На півдні та південному сході Північне Підляшшя межує з українськими етнографічними землями: Південним Підляшшям та Берестейщиною, північний сусід білоруське Понемання, західний – польська Мазовія.

Корінне населення Північного Підляшшя, як і сусідніх Волині та пів- денно-західної Берестейщини, належить до центральноукраїнського ан- тропологічного типу2. Побутова мова відноситься до північно-українсь- ких говірок 3. Назва регіону етимологічно пов’язана з його розміщен- ням на межі українських (руських) та польських („під ляхами”) земель.

За давнього історичного періоду племінних культур ця територія була пограниччям слов’янських та балтських поселень. З другої половини Х ст. Підляшшя є складовою Київської Русі. У ХІІ ст. князь Роман об’єднує всі волинські землі, а згодом його син Данило, коронований Папою Римським у 1253 році на короля Русі, приєднує Дорогичин та Мельник до Галицько-Холмських володінь, а Берестя та Більськ – до Західноволинських. У цей період територія сусідньої Чорної Русі (на північ від ріки Нарва) потрапляє у володіння литовських князів. Поль-

1 Детальніше див.: Енциклопедія українознавства.- Львів, 1996.- Т. 6.- С. 2086- 2091. Гаврилюк Ю. Середнє Побужжя в VI – XIV ст. // Холмщина і Підляшшя. Історико-етнографічне дослідження. Київ: Родовід, 1997.-С. 32. Лесів М. Українські говірки в Польщі. Варшава 1997.- С. 292 – 399; Atlas gwar wschodniosłowiańskich Białostocczyzny. Pod red. S. Glinki, A. Obrębskiej-Jabłońskiej i J. Siatkowskiego, oprac. Przez Zespół Instytutu Słowianoznawstwa PAN, t. I, Wrocław-Warszawa-Kraków- Gdańsk, 1980; t. II pod red. S. Glinki, oprac. przez Zespół Instytutu Słowianoznawstwa PAN, Wrocław-Warszawa-Kraków-Gdańsk-Łódź, 1989; t. III, Wrocław-Warszawa- Kraków, 1993; W. Kuraszkiewicz, Ruthenica. Studia z historycznej i współczesnej dialektologii wschodniosłowiańskiej, Warszawa, 1985.

2 Дяченко В.Д. Антропологічний склад українського народу. Київ, 1965. 3 Лесів М. Українські говірки в Польщі. Варшава, 1997.- С.279-292. …

У монографії представлено традиційний пісенний репертуар українців, що прожива ють на Північному Підляшші у Республіці Польща.

Збірка вміщує обрядові та найпопулярніші необрядові пісні, упорядковані за жанрово- типологічним принципом, що дозволяє найкраще осягнути особливості музичної культури підляшуків.

Книга адресована етномузикологам, фольклористам, а також усім зацікавленим особам.

This monograph describes the traditional song repertoire of Ukrainians, who live in Northern Pidliasha region – a territory in Poland.

The anthology includes both ritual and the most popular non-ritual songs, which are organized using a genre-typological principle, providing the best way to understand the peculiarity of the musical culture of its people.

The book is directed to ethnomusicologists, folklorists, and all other interested individuals.